Боротьба за свободу зібрань до Страстургу довела
До збірки увійшло 20 судових справ, які можна назвати стратегічними. Адже вони, за словами голови Центру інформації з прав людини Тетяни Печончик, піднімають питання системного порушення прав людини, спричинені недоліками законодавчого характеру та вадами адміністративної судової практики. « Метою цього видання є поширення інформації про стратегічні судові справи як одного із ефективних інструментів правозахисту», - додає вона.
Яскравим тому підтвердженням є виграна у минулому році в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ) справа Вєренцов проти України, яка стосується заборони мирних зібрань. Заявником у ний виявися мешканець Львова, який намагався привернути увагу громадськості до проблеми корупції в органах прокуратури. Тому й вирішив проводити мітинги біля будівлі прокуратури. Акції мали тривати півроку, починаючи з серпня 2010-го. Кількість можливих учасників не повинна була
перевищувати 50 осіб. Про все це він і повідомив міського голову Львова.
Терпець правоохоронних органів увірвався 12 жовтня, коли Вєренцов із двома десятками інших активістів організував чергову акцію. Працівники міліції заявили, що демонстранти не мають права наближатися до будівлі прокуратури ближче, ніж на 5 метрів. Тому активісти були змушені перейти на інший бік вулиці. Правоохоронці заявили, що це також незаконно, і спробували відмовити Олексія Верєнцова від проведення акції. Проте він вирішив продовжити пікет. А вже наступного дня Львівський окружний адмінсуд за позовом місцевої ради заборонив йому проводити демонстрації. Самого ж Олексія Верєнцова звинуватили у вчиненні адміністративних порушень, зокрема злісній непокорі правоохоронцям та порушенні порядку проведення демонстрацій. Він був затриманий до судового розгляду і постав перед Галицьким районним судом Львова, який визнав його винним у вчиненні адміністративних правопорушень і засудив до 3 днів арешту.
Після свого звільнення Верєнцов оскаржив це рішення суду. Але Львівський обласний апеляційний
суд відхилив скаргу. Тоді він звернувся до ЄСПЛ, який виніс рішення на його користь, визнавши, що втручання в його право на свободу мирних зібрань не було законодавчо обґрунтованим і необхідним у демократичному суспільстві. Також звернув увагу на те, що справа Верєнцова «виявила законодавчу прогалину стосовно свободи мирних зібрань, яка існує в Україні вже два десятиріччя». Тому наша держава має реформувати законодавство, прописавши вимоги до організації проведення мирних зібрань і підстави для їх обмеження.
На підставі рішення ЄСПЛ Верховний Суд України касував постанови львівських судів та остаточно закрив адміністративне провадження щодо Олега Верєнцова. «Ця справа стала суттєвим чинником у дискусії щодо необхідності закону про мирні зібрання, - вважає член правління Української Гельсінської спілки з прав людини Володимир Яворський. - Важливим є той факт, що з моменту винесення цього рішення і до моменту законодавчого врегулювання свободи мирних зібрань, будь-яке обмеження права на їх проведення є незаконним».
Антидискримінаційні рішення
Загалом, подібних справ, виграних в ЄСПЛ українцями, є досить багато. Лише на рахунку Харківської правозахисної групи їх близько 50-и. Ще більше справ, які сприяють не лише відновленню справедливості, а й зміні судової практики в Україні з життєво важливих питань, правозахисники і адвокати виграли у національних судах. Яскравим прикладом є спір адвоката з Дніпропетровська - Дмитра Жарого, який не зміг на інвалідному візку потрапити до аптеки в рідному місті.
Протягом тривалого часу він вимагав від керівництва аптеки обладнати приміщення зручним пандусом. Але його так і не почули. Тому після безрезультатної переписки із чиновниками Державної інспекції з контролю за якістю лікарських засобів Дніпропетровської області й Головного архітектурно-планувального управління він подав позов до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Так Дмитро Жарий хотів вплинути загалом на ситуацію в країні стосовно організації вільного доступу до аптечних приміщень осіб з обмеженими фізичними можливостями.
Втім, тільки апеляційний суд прийняв його позовні
вимоги, визнавши протиправною бездіяльність Державної служби лікарських засобів у Дніпропетровській області щодо здійснення перевірки виконання ліцензійних вимог. Крім того, він зобов'язав розглянути питання про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю ліками аптеці, до якої висунуто позов. Після чого тодішній прем'єр-міністр Микола Азаров доручив Міністерству охорони здоров'я разом із Міністерством регіонального розвитку розробити зміни до Умов ліцензування аптек і медустанов, які б гарантували вільний доступ до приміщень людям з обмеженими можливостями. Так зусилля однієї людини щодо захисту своїх прав змогли вплинути на ситуацію по країні загалом.
Згодом у дніпропетровського борця з дискримінацією людей з інвалідністю з'явилися послідовники. Так, молода жителька Донецька Тетяна Гречишникова, яка змушена після аварії пересуватися на інвалідному візку, виграла суд у нічного клубу. Його працівники не пустили її разом із друзями до свого закладу, зіпсувавши своєю зухвалою поведінкою їй свято й настрій. Перемоги в суді домігся й незрячий адвокат зі Львова Андрій Стегніцький, котрий вимагав від Держпідприємства "Укрзалізниця" адаптації сайту транспортного
монополіста до потреб людей із вадами зору. Ці справи також увійшли до списку тих, які змінюють Україну.
Відголоски тоталітарного режиму
А відкриває збірку спір, який виграли у Чернігівської облради батьки неповнолітніх дітей. Йдеться про оскарження прийнятого чиновниками рішення про запровадження комендантської години, відповідно до якого діти віком до 14 років не мали права з 22-ої години без супроводу батьків знаходитися на вулицях та інших громадських місцях. Для тих, кому від 14 до 16 років, заборона починала діяти з 23-ої години.
На думку правозахисника Володимира Яворського, таке рішення порушує права громадян на свободу пересування.
- Подібна практика запровадження комендантських годин існує в тоталітарних країнах - Росії та Білорусі, які перейняли його з радянських часів, - пояснює він. - Такий недемократичний досвід у 2009 році вирішили перейняти й українські органи влади.
Тому згодом після Чернігівської облради комендантські години були запровадженні у 2/3 областей України. Ці рішення є незаконними, адже суперечать основним конституційним принципам. На їх підставі роки три тому соціальні служби разом із правоохоронцями почали масово притягати батьків до адміністративної відповідальності за невиконання своїх батьківських обов'язків. І більшість таких звинувачень були безпідставними. Адже траплялися випадки, коли діти після 22-00 поверталися додому зі спортивних тренувань. Тому з допомогою правозахисників батьки вирішили оскаржити рішення облради про запровадження комендантської години і отримали позитивне рішення суду.
Сподіваємося, що в майбутньому активність громадян України не зменшиться. Адже українці мають розуміти, що вони, вигравши справу в суді, можуть не тільки змінити судову практику, а й добитися суттєвих зрушень у державній системі.
Коментар виконавчого директора УГСПЛ Аркадія Бущенка:
- Існує переконання, що людина самотужки не можу
змінити історію. Вона повинна вступати в партії, профспілки, громадські організації, має здобувати політичний вплив - і лише тоді можна замислитися над тим, щоб щось змінити на краще. Іноді це так, але в більшості випадків - ні.
Геніальне створіння людства - судовий спір - дає можливість людині протистояти не тільки зазіханням більш сильних і могутніх, але і цілим системам. І не тільки протистояти, а й змінювати ці системи. Змінювати суди - для того, щоб інші могли скористатися цим для захисту своїх прав. Історія знає безліч випадків, коли саме через суд людина не тільки захистила свої права, а й змінила ситуацію в цілому. Коли виграний позов ставав поштовхом для суттєвих реформ у державній системі та політиці.
Справа Ернесто Міранди, який ніколи не був впливовою людиною, у Верховному Суді США змусила американців реформувати кримінальну юстицію та витратити мільярди доларів на створення та функціонування безоплатної правової допомоги: без цього обвинувачення ризикувало програшем справи.
У відповідь на позов Фонду захисту довкілля та споживачів проти адміністрації Делі суд зазначив, що право на безкоштовну освіту не може бути задоволено, якщо держава не забезпечує елементарну інфраструктуру в школах. Це змусило індійську владу витратитися на облаштування шкіл санітарним обладнанням.
Існує безліч інших прикладів визначного впливу невідомих до того «сутяжників» на формування і реформування цілих системою Деякі з цих справ дуже відомі і цитуються у багатьох документах, деякі майже невідомі поза межами якого міста або регіону. Але у будь-якому випадку всі вони становлять незаперечний внесок у те, що ми називаємо правовою культурою.
Такі справи, значення яких не обмежується приватним інтересом сторони, а впливає на розвиток правової системи, ми називаємо стратегічними справами або справами на захист публічних інтересів. Вони так чи інакше вплинули на ситуацію з правами людини. Деякі з них привели до зміни законодавства, інші, навпаки, запобігли практиці порушення законодавства або міжнародних договорів. Деякі втілилися у певних реформах, інші
очікують на своє втілення. У будь-якому разі завдяки таким справам слова «справедливість», «право» та «правосуддя» не перетворяться на пустий звук.
Александра Тимощук, журналист
Сайт "ЮРЛІГА"
_03_03.png)
