Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Норми Закону про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в інвалюті, який набрав чинності після ухвалення рішення суду першої інстанції, самі по собі не можуть бути підставою для його скасування. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 25 березня 2015 року №6-44цс15, текст якої друкує "Закон і Бізнес".
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
25 березня 2015 року м.Київ №6-44цс15
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду в складі:
головуючого — Яреми А.Г.,
суддів: Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,
Лященко Н.П., Романюка Я.М.,Сімоненко В.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Особи 9, Особи 10, Особи 11 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за заявою ПАТ «УкрСиббанк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6.08.2014,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2014 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом до Особи 9, Особи 10, Особи 11 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зазначало, що 26.12.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» і Особою 9 був укладений договір про надання споживчого кредиту в розмірі $20 тис. на строк до 26.12.2017. З метою забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» і Особою 9, Особою 10, Особою 11 26.12.2007 був укладений договір іпотеки, за умовами якого вони передали банку в іпотеку квартиру за Адресою 1. ПАТ «УкрСиббанк» є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк». На порушення умов договору Особа 9 належним чином не виконував узяті на себе зобов’язання щодо погашення кредиту, в результаті чого станом на 2.12.2013 виникла заборгованість у розмірі $16650,72.
Посилаючись на викладене, ПАТ «УкрСиббанк» просило задовольнити позов — звернути стягнення на квартиру заАдресою 1 шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20.05.2014 позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26.12.2007 звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру за Адресою 1; встановлено спосіб реалізації нерухомого майна, що належить Особі 9, Особі 10, Особі 11 на праві приватної власності, а саме: шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, в межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог закону «Про іпотеку» від 5.06.2003 №898-ІV, та встановлено початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб’єктом оціночної діяльності; за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна, у встановленому законом порядку, переважно перед іншими кредиторами, задоволено в повному обсязі вимоги ПАТ «УкрСиббанк» у розмірі $16650,72, що за курсом Національного банку становить 133089 грн. 18 коп.; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 10.07.2014 рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20.05.2014 скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою ВСС від 6.08.2014 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ «УкрСиббанк» на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 10.07.2014 з підстав, передбачених п.5 ч.4 ст.328 Цивільного процесуального кодексу.
В поданій до ВС заяві про перегляд ухвали ВСС від 6.08.2014 ПАТ «УкрСиббанк» порушує питання про скасування зазначеного рішення й направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 ЦПК, — неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: стст.589, 590 Цивільного кодексу, ст.33 закону №898-ІV та закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3.06.2014 №1304-VII.
Для прикладу наявності зазначених підстав подання заяви про перегляд судового рішення ПАТ «УкрСиббанк» посилається на ухвали ВСС від 4.12.2014, 10.12.2014 та 25.12.2014.
ПАТ «УкрСиббанк» указує на те, що правові висновки ВСС про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення у справі, яка переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими судом касаційної інстанції в наданих для прикладу судових рішеннях, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ПАТ «УкрСиббанк» — Гея В.Г., перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах ВС уважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.353 ЦПК Верховний Суд переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим кодексом.
За положеннями п.1 ч.1 ст.355 ЦПК, підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 26.12.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» і Особою 9 був укладений договір про надання споживчого кредиту в розмірі $20000 на строк до 26.12.2017, згідно з графіком погашення кредиту та сплатою 13,9% річних за користування кредитом.
З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором того ж дня між АКІБ «УкрСиббанк» іОсобою 9, Особою 10 та Особою 11 було укладено договір іпотеки, згідно з яким вони передали банку в іпотеку квартиру за Адресою 1.
ПАТ «УкрСиббанк» є правонаступником АКІБ «УкрСиббанк».
На порушення умов договору Особа 9 належним чином не виконував узяті на себе зобов’язання щодо погашення кредиту, в результаті чого станом на 2.12.2013 виникла заборгованість на загальну суму $16650,72, що за курсом НБУ становить 133089 грн. 18 коп.
ПАТ «УкрСиббанк» 11.01.2013 направило кожному з відповідачів вимогу від 31.10.2013 про усунення порушення відповідно до ст.35 закону №898-ІV.
Задовольняючи позов у справі, яка переглядається, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник за кредитним договором допустив неналежне виконання його умов щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, що дає право банку звернути стягнення на предмет іпотеки.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд, з висновком якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що на момент перегляду справи в апеляційному порядку 7.06.2014 набрав чинності закон №1304-VII, згідно з яким предмет іпотеки не може бути примусово відчужений.
Крім того, зазначав, що відмова із цих підстав у задоволенні позову не позбавляє іпотекодержателя права на повторне звернення до суду в майбутньому, після зняття мораторію на задоволення вимог кредитора на стягнення майна за кредитами в іноземній валюті.
Разом з тим в інших справах, що виникли з подібних правовідносин за аналогічних обставин, на котрі як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права посилається у своїй заяві ПАТ «УкрСиббанк», на відміну від справи, яка переглядається, зокрема в ухвалах ВСС від 4.12.2014, 10.12.2014 та від 25.12.2014, містяться висновки про те, що сам по собі наведений вище закон не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки на час його ухвалення місцевий суд не міг його застосувати, бо його не існувало, натомість суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду з огляду на те законодавство, яке діяло на час його ухвалення.
Крім того, рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії закону.
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема стст.589, 590 ЦК, ст.33 закону №898-ІV та закону №1304-VII.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВС виходить із такого.
Відповідно до стст.1049, 1050, 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит і сплатити проценти.
Згідно зі ст.526 ЦК зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.33 та ст.39 закону №898-ІV передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов’язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до п.4.1.1 договору іпотеки, укладеного між сторонами, іпотекодержатель має право в разі порушення іпотекодавцем зобов’язань звернути стягнення на предмет іпотеки.
Саме із зазначених норм закону та положень договору іпотеки виходив суд першої інстанції, задовольняючи вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.
7.06.2014 набув чинності закон №1304-VII, згідно з п.1 ст.1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст.4 закону «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст.5 закону «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами — резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що воно використовується як місце постійного проживання, загальна площа його не перевищує 140 м2 для квартири та 250 м2 для житлового будинку.
Проте, за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції.
У рішенні Конституційного Суду від 9.02.99 №1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.
Водночас Конституція передбачає зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів у часі лише у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.
Разом з тим мораторій у юридичному розумінні має значення відстрочки виконання певних обов’язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта.
У ч.1 ст.303 ЦПК встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення передбачені ст.309 ЦПК, проте на жодну з них апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не послався.
Норми закону №1304-VII, який набрав чинності 7.06.2014, тобто після ухвалення рішення суду першої інстанції, з огляду на вищезазначене, самі по собі не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії закону №1304-VІІ.
Ураховуючи викладене, ухвала ВСС від 6.08.2014 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись п.1 ч.1 ст.355, п.1 ч.1 ст.3603, ч.1 ст.3604 ЦПК, Судова палата у цивільних справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву ПАТ «УкрСиббанк» задовольнити.
Ухвалу ВСС від 6.08.2014 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова ВС є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.355 ЦПК.
Закон і Бізнес
_03_03.png)
