Відповідальність за прояв неповаги до суду

Будь-яке демократичне суспільство забезпечує незалежність судової влади, що вважається передумовою довіри до суду, запорукою авторитету та успішності судочинства та, зрештою, ознакою правової держави.

      Втручання у здійснення правосуддя, що проявляється у порушенні громадського порядку в суді, впливі на суд або суддів, неповазі до суду та суддів, використанні й поширенні інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суду, формування заангажованої громадської думки, викликає негативну реакцію  суддівського співтовариства, громадськості та міжнародної спільноти.

       Розповсюдженість означеного негативного явища обумовлює неможливість виконання судовою владою своїх функцій у повному обсязі. 

      “Неповага до суду” — поняття дуже широке. Це великий спектр дій і вчинків як учасників процесу, так і слухачів, які заважають судді вести процес, або свідчать про зневажливе ставлення до судочинства чи правосуддя. Неповагою до суду може бути некоректна поведінка присутніх у залі, образливі висловлювання щодо суду, зневажливе ставлення  до зауважень суду,хамство, вигуки.

       Повага до суду є чинником належного функціонування правової держави. 

       Рішенням Ради суддів України № 74 від 04.11.2016 року звернено увагу суддів на необхідність реагування на прояви неповаги до суду, як один з механізмів незалежності суду. Підтримання  незалежності і поваги до суду є прямим обов»язком суду, а не його правом. Ігнорування суддями своїх прямих обов»язків у будь-який спосіб є неприпустимим, а тому жоден випадок неповаги до суду не повинен залишатись без належного реагування органів судової влади.   

        Під час розгляду судових справ суд нерідко стикається з тим, що окремі учасники процесу не з'являються у судове засідання, не повідомляють про причини своєї неявки, чим обурюють не лише своїх опонентів, а й суддів. Крім того, така несумлінна поведінка призводить до відкладення розгляду справи, і, як наслідок, — до затягування судового процесу. Це порушує права і законні інтереси інших учасників процесу, які належним чином виконують свої процесуальні обов’язки. Відповідно, подібна «нечемність» не повинна залишатися безкарною. При виникненні подібної ситуації у суддів є достатньо ефективний механізм впливу на таких учасників процесу, — а саме: притягнення винної особи до адміністративної відповідальності за прояв неповаги до суду.

         Можливість застосування такого виду відповідальності передбачена безпосередньо у Конституції України. Так, згідно з ч. 5 ст. 129 Конституції за неповагу до суду і судді винні особи притягуються до юридичної відповідальності.

Також відповідно до ст. 50 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, тягне за собою відповідальність, установлену законом., а тому жоден випадок прояву неповаги до суду не повинен залишатись без належного реагування органів судової влади. Норми процесуальних кодексів також передбачають підстави для притягнення до такої відповідальності.           

        Під неповагою до суду можна розуміти не лише активні дії, які полягають в прямій образі суду, а й пасивна поведінка, а саме не дотримання загальних правил поводження в залі судового засідання.

        Загальними правилами поведінки, що знайшли своє відображення у вище наведених нормативних актах зазначається, що коли суддя входить, слухачі і учасники процесу зобов’язані встати. Учасники встають також і під час виступу, звернення, заявлення клопотань, відповіді та під час проголошення вироків, рішень, ухвал суду. Давати відповіді на запитання судді чи виступати сидячи можна лише з дозволу судді.

        Історично усталеними правилами звернення до судді стали слова “Ваша честь”, що виражається повагою до суду, проте не заборонені і можуть також використовуватися й інші звернення: «шановний суд», «високоповажний суд». До інших учасників необхідно звертатись — «відповідач», «позивач», «представник», можна “пані”, “пан” та “шановна” або “шановний”. 

        Під час зачитування заяв і матеріалів справи головуючого не можна перебивати, а учасник процесу, який бажає виступити, звертає на себе увагу, піднявши руку. Учасникам процесу, які не погоджуються з діями судді, надано право заявляти протести, які реєструють у журналі судового засідання, а також можливі відводи через недовіру до суду, які мають бути мотивовані і щодо яких суддя обов’язково постановляє ухвалу про задоволення або відхилення такого. Слухачам будь-які протести на дії судді висловлювати заборонено, як і влаштовувати «мітинги» у залі судового засідання, адже все це трактується як дії, що заважають судді вести процес і означають неповагу до суду.

        Заходити в зал засідань, залежно від обставин, можна до появи судді, і тоді, коли він уже там є, однак лише після запрошення судовим розпорядником чи секретарем судових засідань. Слухачу, на відміну від учасника процесу, не заборонено самовільно покидати залу судового засідання, а учаснику, у разі крайньої потреби — лише з дозволу судді або при заявленні клопотання про перерву. Проте слід розмежовувати залишення залу суду, що виражається у вчиненні коректних дій та певного пояснення з боку учасника процесу про небажання надалі брати участь у розгляді справи, та дій, що пов’язані із покиданням зали суду поєднаним із брутальним висловлювання на адресу судді. Такий вчинок беззаперечно буде розцінюватися судом як неповага до судді. Якщо ж залу суду покине один із учасників процесу без поважної причини та без дозволу судді, той має право продовжити слухання справи і вважається, що учасник належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, проте не з’явився без поважних причин. 

         При розгляді справ часто складається ситуація, коли особи, які беруть участь по справі (сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб), а також свідки, експерт, спеціаліст, потерпілі, будучи належним чином сповіщеними про день і час розгляду справи, не з’являються в судове засідання без поважних причин, не повідомляючи суд причини своєї неявки. Також трапляються випадки непідкорення зазначених осіб та інших громадян розпорядженням головуючого в судовому засіданні. Такі випадки призводять до відкладення справ, а прийняття рішень по справах затягується, чим порушуються права та законні інтереси інших учасників процесу, які сумлінно виконують свої процесуальні обов’язки. Ці випадки процесуальним законодавством розцінюються як прояв неповаги до суду, за що процесуальним законодавством передбачається юридична відповідальність.     

         Під розпорядженнями головуючого слід розуміти усні вказівки суду учасникам процесу, спрямовані на забезпечення порядку в судовому засіданні та проведення засідання у встановленому законом та судом порядку. Розпорядження, що виносять головуючим під час судового засідання повинні виконуватися учасниками процесу. А також іншими особами, присутніми в залі судового засідання .

         Контроль за виконання таких розпоряджень головуючого покладається на судового розпорядника. Згідно із Наказом Державної судової адміністрації «Про затвердження Інструкції про порядок забезпечення старшими судовими розпорядниками та судовими розпорядниками проведення судового засідання, їх взаємодії з правоохоронними органами» вказано, що забезпечення додержання особами, які є в суді, встановлених правил, виконання ними розпоряджень головуючого та порядку під час здійснення судочинства досягається шляхом попередження і припинення в залі судового засідання, в приміщенні суду порушень громадського порядку та встановлених правил поведінки.

        Статтею 64 КАС України передбачено, що судовий розпорядник слідкує за дотриманням порядку особами, присутніми в залі судового засідання. Вимоги судового розпорядника є обов’язковими для осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, та інших осіб, присутніх в залі судового засідання. У разі відсутності в залі засідань судового розпорядника, його функції виконує секретар судового засідання. 

        Як вже зазначалося відповідальність за неповагу до суду передбачена не лише у Кодексі про адміністративні правопорушення, а й Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Частиною 3 статті 6 цього Закону, передбачено, що неповага до суду чи суддів, збирання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

      Нерідко журналісти, висвітлюючи роботу судів чи хід розгляду справ у пресі або на телебаченні, викладають інформацію тенденційно, допускають неприйнятні оцінки та вислови щодо судової влади, а інколи образи на адресу суддів. Певні особи через засоби масової інформації викладають свою точку зору як єдино правильну, спонукаючи громадськість тиснути на суд. Як наслідок, почастішали випадки проведення мітингів, демонстрацій під будівлями судів під час їх роботи.

      За такі вчинки, що можуть завдати шкоди судді, статтею 376 Кримінального кодексу України (далі - ККУ)  передбачено, що втручання у будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення тягне за собою можливість застосування відповідних санкцій. При цьому до втручанням у будь-якій формі науковці вважають, зокрема, критику судді у ЗМІ до вирішення конкретної справи у зв’язку з її розглядом.

      У Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність суддів» зазначається, що під втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв'язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи не вчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. При цьому не має значення, за допомогою яких засобів, на якій стадії процесу та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання.

      Статтею 126 Конституції України проголошено, що вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється і означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.

      Суди повинні належним чином реагувати на порушення учасниками процесу та іншими присутніми в залі судового засідання особами встановленого законом і судом порядку розгляду справ та за наявності підстав вирішувати питання про притягнення винних у вчиненні таких порушень до відповідальності.

      Постановою Пленуму Верховного Суду України передбачено, що за наявності підстав вважати, що відбувається посягання на незалежність судді щодо неупередженого вирішення судових справ, він повинен вжити заходів для припинення такого посягання та притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності.

       Виходячи з того, що вплив на суддів тягне юридичну відповідальність, суди у всіх випадках втручання в їх діяльність і прояву неповаги до суду або судді повинні виносити окремі ухвали чи постанови, а якщо в таких діях вбачаються ознаки відповідного злочину - реагувати згідно з вимогами кримінально-процесуального законодавства України.

        Щодо осіб, які порушують порядок в судовому засіданні, головуючий застосовує передбачені законом заходи реагування. Зокрема, особі, яка порушила порядок під час розгляду справи, головуючий робить попередження. При знехтуванні таким попередження і повторним вчиненням дій, що порушують порядок у залі суду за окремою ухвалою головуючого  особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, перекладачі можуть бути видалені із зали судового засідання. Якщо ж такі дії вчинені слухачами, які не наділені процесуальним статусом у справі, можуть бути видалені із зали судового засідання на підставі розпорядження головуючого.

       В разі невиконання розпорядження головуючого прокурором, громадським обвинувачем, захисником чи громадським захисником головуючий робить їм попередження. При дальшому непідкоренні будь-якої із зазначених осіб розпорядженням головуючого розгляд справи за ухвалою суду може бути відкладено, якщо неможливо без шкоди для справи замінити цю особу іншою. Одночасно суд повідомляє про це відповідно вищестоящого прокурора, Міністерство юстиції України, кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури. 

       Як роз’яснює Вищий адміністративний суд України (ВАСУ), питання про притягнення особи до відповідальності вирішується судом негайно після вчинення порушення, про що в судовому засіданні судом виноситься відповідна постанова, яка не підлягає оскарженню. Протокол в такому разі не складається.

       У разі наявності будь-яких заперечень стосовно визнання особою – правопорушником діяння, яке полягає у прояві неповаги до суду, судовому розпоряднику, відповідно до пункту 7-1 статтею 255 КУпАП  надається повноваження щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення.  

      За змістом статті 294 КУпАП постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за неповагу до суду за якою передбачена відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, набирає законної сили після її оголошення. Така постанова оголошується після завершення перерви щодо вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності. 

      Згідно ст. 139 КПК, якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач, який був у встановленому КПК порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з'явилися без поважних причин або не повідомили про причини свого неприбуття, на них може бути накладено грошове стягнення у розмірі:

— від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора;

— від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати у випадку неприбуття на виклик слідчого судді.

      До підозрюваного, обвинуваченого, свідка також може бути застосовано привід (ч. 2 ст. 139 КПК). Що ж стосується свідка та потерпілого, то за злісне ухилення від явки вони несуть відповідальність, встановлену за­коном (ч. З ст. 139 КПК). В даному разі саме йде мова про застосування до них адміністративної відповідальності за ст. 185³КпАП.

      Якщо узагальнити вказані норми, то їх можна зве­сти до наступного: учасники адміністративного, гос­подарського, цивільного та кримінального процесів, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засіданні вста­новленого порядку та утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або встановлених в суді правил.

      Отже, неповага до суду чи судді це перш за все  прояв відсутньої правової культури та свідомості громадян – учасників процесу. Тому для побудови справжньої правової держави необхідно виховувати у собі належне ставлення до осіб, які творять правосуддя.

Керівник апарату

Олевського районного суду

Житомирської області                                                       С.Б.БЕЙКУН