Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Практика незаконного розгляду справи за місцем зупинки транспортного засобу порушує низьку правових норм. Так, частиною 1 статті 59 та частині 2 статті 64 Конституції України , статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка передбачає право кожного обвинуваченого захищати себе особисто або використовувати правову допомогу захисника, вибраного ним на власний розсуд; статті 2 пункту 3 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, де зазначено, що держава повинна гарантувати кожному чиї права і свободи порушено, ефективний засіб правового захисту та можливість вільного вибору захисника; принципу 1 «Основних принципів, що стосуються ролі юристів», прийнятих восьмим Конгресом ООН з питань попередження злочинності і поводження з правопорушниками , який передбачає , що кожна людина має право звернутися до будь-якого юриста за допомогою для захисту й відстоювання своїх прав та захисту їх на всіх стадіях судочинства.
Із метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного й об’єктивного з’ясування обставин справи, вирішення її у відповідності із законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність , а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно врахувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 кодексу).
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази , заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката , іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі . Крім того, в цій правовій нормі передбачено , що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу можу бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце й час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Указані положення є законодавчими гарантіями об’єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише в разі, якщо особі буде надано достатній проміжок часу для підготовки до розгляду справи, пошуку адвоката, ознайомлення з матеріалами справи тощо.
На практиці розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається на місці зупинки транспортного засобу.
Постанова може бути винесена без пояснень суті правопорушення, без достатніх та належних доказів, свідків, засобів фіксації на підставі суб’єктивної думки патрульного поліцейського, форма постанови може не відповідати затвердженій. Наприклад, коли постанова друкується на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального телекомунікаційного обладнання та виглядає як фіскальний чек.
Таким чином водію, на якого оформлюється адміністративний матеріал і сам він не визнає факт вчинення адміністративного правопорушення, варто оспорювати таке оформлення в суді в порядку адміністративного судочинства.
Варто зазначити , що відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до глави 16 Розділу ІІІ КУпАП до органів , уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення належать органи Національної поліції , які згідно зі статтею 222 КУпАП розглядають справи про адміністративні правопорушення , пов’язані з порушенням Правил дорожнього руху та вирішують питання про притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності й накладення адміністративних стягнень.
Із системного аналізу наведених норм слідує, що адміністративні суди не розглядають публічно-правові справи про адміністративні правопорушення, оскільки їх розглядають визначені главою 16 Розділу ІІІ КУпАП органи, які приймають за результатами розгляду відповідні постанови.
Тому адміністративний суд не вирішує питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а перевіряє законність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень у таких справах.