Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Новели Кодексу адміністративного судочинства України
Проектом у нього вноситься ряд цікавих нововведень, що мають як свої плюси, так і мінуси.
Першою позитивною зміною є уточнення термінології у ст. 4, з приводу якої виникали питання на практиці. Так, у проекті чіткіше визначено поняття адміністративного договору, тож стало більш зрозуміло, у яких практичних ситуаціях може бути застосований цей правовий інститут. Зокрема, у п. 15 ч. 1 ст. 4 проекту КАС України передбачається, що інститут адміністративного договору може застосовуватися у випадках:
Крім того, Кодекс доповнено поняттями «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт», уточнено та розширено поняття «публічно-правового спору». Значним кроком уперед стало і визначення понять «адміністративна справа незначної складності (малозначна справа)», «типова справа» та «зразкова справа».
У ч. 2 ст. 12 КАС України передбачено спрощене позовне провадження для справ незначної складності та інших справ, у яких пріоритетним є швидке вирішення. Шляхом внесення таких змін автори законопроекту надали можливість певною мірою зменшити навантаження на суди. Введення таких понять, з одного боку, є позитивним, але має і свої недоліки. Так, ч. 6 ст. 12 КАС України визначений перелік справ, які є малозначними. Цей перелік невичерпний, проте критерії віднесення справ до малозначних у проекті не передбачені, через що на практиці можуть виникати ряд проблем. До малозначних новим Кодексом віднесені й типові справи, але критерії їх визначення, знову ж таки, не передбачені.
Ще одним новим терміном є «похідна позовна вимога», задоволення якої залежить від задоволення іншої (основної) позовної вимоги. У ч. 3 ст. 19 КАС України пропонується, щоб адміністративні суди не мали змоги розглядати позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватноправовому спорі, що були заявлені разом з цими вимогами, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншому, ніж адміністративне судочинство, і знаходиться на розгляді відповідного суду. Такі зміни певною мірою не відповідають Конституції України, у якій визначається, що адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Саме через це особа у адміністративних судах є більш захищеною, ніж у судах цивільного чи господарського судочинства. Тому таке нововведення, на нашу думку, є не коректним.
Ще одне нововведення до КАС України міститься у ст. 10, якою передбачається можливість проведення фотозйомки, відео- та аудіозапису з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених КАС України. Таким чином проектом розширюється принцип гласності судового процесу.
Наступне, на що важливо звернути увагу – введення «Електронного суду» шляхом запровадження єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Так, відповідно до ч. 6 ст. 18 нового КАС України, для того, щоб мати змогу подавати процесуальні та інші документи, докази через єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, потрібно зареєструвати у ній свої офіційні електронні адреси. Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки повинні зареєструвати їх у обов’язковому порядку.
Ряд змін зазнав і розділ, присвячений доказам та доказуванню. По-перше, у проекті нового КАС України до переліку доказів, що можуть підтверджувати обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, додано електронні докази. На нашу думку, це є прогресивним кроком, враховуючи сучасні умови розвитку технологій. По-друге, при вирішенні справи по суті суд повинен буде оцінювати не тільки належність та допустимість доказів, але і їх достатність та достовірність. По-третє, у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень останній позбавляється можливості посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. По-четверте, суд тепер матиме можливість витребувати у позивача не будь-які докази у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а лише ті, які підтверджують порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю права позивача.
Слід звернути увагу і на те, що відповідно до вимог нового Кодексу позивач повинен до подання позовної заяви надіслати копії доказів, що подаються до суду, іншим учасникам справи. Якщо він не надасть суду підтвердження надіслання таких копій, суд не буде брати їх до уваги. У такому разі виникає досить логічне запитання щодо доцільності такої вимоги. Наприклад, у справах про оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідками податкової перевірки, контролюючий орган і так має можливість ознайомитися з відповідними матеріалами у ході самої перевірки. У такому випадку це положення нового Кодексу видається у певній мірі нелогічним та недоцільним. Тим не менш, змінами передбачено, що ця норма не поширюється на випадки, коли такі докази є у відповідного учасника справи, якщо обсяг доказів є надмірним або вони подані до суду в електронній формі чи є публічно доступними.
Юридична газета
Суддя-спікер
_03_03.png)
