Верховний Суд висловився щодо меж необхідної оборони

    19 квітня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області, якими Б. визнано невинуватим за ч. 1 ст. 121 КК України та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдано у зв’язку з недоведеністю наявності в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.

    У даному кримінальному провадженні Верховний Суд звернув увагу на таке.

    Обґрунтовуючи своє рішення про визнання Б. невинуватим у пред’явленому йому обвинуваченні, суд першої інстанції зазначив, що оскільки Б. зазнав нападу та насильства зі сторони Л. у своєму будинку, протиправні дії якого були тривалими та супроводжувались погрозами вбивством, при цьому Б. були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, а також те, що Б. намагався уникнути побиття шляхом втечі від нападника у будинок, але це не зупинило Л. і той продовжив наносити удари Б., зайшовши до нього в будинок, останній, будучи фізично слабшим від нападника внаслідок великої різниці у віці та свого стану здоров’я і не маючи іншої можливості захистити своє життя та здоров’я, мав право застосувати насильство щодо Л., у тому числі і шляхом нанесення останньому поранень ножем.

    Апеляційний суд погодився з таким висновком суду першої інстанції і залишив вирок без зміни, зазначивши, що дії Б. по захисту свого життя та здоров’я в обстановці, що відбувалась в його будинку та дворі, були співмірні насильству, яке здійснювалось щодо нього, а тому такі дії є правомірними і не є злочином.

    Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин кримінального провадження, Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що дії Б. були вчинені з метою захисту своїх прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання зі сторони Л. шляхом заподіяння останньому шкоди, необхідної в даній обстановці, для негайного припинення посягання.

    Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за посиланням.