Свідоцтво про шлюб не доводить, що всі гроші в сім'ї спільні

Надана суду копія свідоцтва про шлюб не є достатнім доказом належності арештованого майна дружині на праві спільної сумісної власності подружжя. На цьому наголосив Верховний Суд у постанові від 17.07.2018 р.

Чоловік позичив у товариша гроші у розмірі 1,1 тис. доларів США. Гроші були вилучені в боржника під час його затримання та обшуку, а ухвалою слідчого судді на них був накладений арешт. Дружина затриманого звернулась до суду з вимогою повернути гроші їй, вказуючи, що вони були позичені на сімейні потреби. В якості аргументу вона пред’явила свідоцтво про шлюб та зазначила, що чоловік взяв у борг для сімейних потреб. Суд першої інстанції у задоволення клопотання відмовив. З ним погодився і апеляційний суд, який вказав, що дружина не є тією особою, яка має право на подання апеляційної скарги.

Не поділяючи таку позицію, жінка звернулась до касаційного суду.

У постанові № 461/1661/17 ВС зважив на аргументи судів попередній інстанцій. Зокрема на те, що доказів щодо приналежності арештованих коштів до коштів взятих у борг, надано не було, а у договорі позики потреби, на які вона бралась, не прописувались.

Дослідив ВС і на практику Європейського суду з прав людини. Зокрема було відзначено, що ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава може встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду. Такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушуючи саму суть цього права, а мета і вжиті заходи повинні пропорційно співвідноситися.

Відтак ВС погодився із тим, що в зазначеному випадку дружина не є особою, яка має право на вимогу арештованих коштів.

За посиланням