ОРГАНІЗАЦІЯ ПРИЙОМУ ГРОМАДЯН У РАЙОННОМУ СУДІ

Статтею 40 Конституції України гарантується право громадянам України направляти індивідуальні чи колективні звернення або особисто звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов»язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Цією нормою Основного закону передбачається участь громадян у державотворчій діяльності. Адже, викриваючи недоліки в роботі, оскаржуючи дії посадових осіб, державних і громадських органів, громадяни України сприяють поліпшенню роботи цих органів, посадових осіб незалежно від форм власності.

В той же час ст.8 гарантується право людини і громадянина на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України.

Виходячи з цих норм Конституції, слід зазначити, що ними передбачено дві форми прийняття та розгляду звернень громадян: несудову і судову.

Кожна з форм має як загальну норму, якою є Конституція України, так і нормативні акти, притаманні тільки відповідній формі.

Так, порядок прийняття та розгляду несудових звернень, а це в основному пропозиції, заяви та скарги на роботу суду, регулюються Законом України «Про звернення громадян», Указом Президента України «Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення» від 19.03.97 р. № 241/97, Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення» від 13 серпня 2002 р. за № 700/2002, законами України «Про статус народного депутата України», «Про статус депутатів місцевих рад» у частині розгляду депутатських звернень і запитів.

Порядок прийняття та розгляду судових звернень громадян регулюється процесуальними кодексами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни мають право звернутися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об»єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та їхніх посадових осіб відповідно до функціональних обов»язків із:

1) зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їхньої статутної діяльності;

2) заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів;

3) скаргою про порушення цих прав та інтересів.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) – звернення громадян, де висловлюються поради, рекомендації щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного й громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) – звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їхніх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їхньої діяльності.

Клопотання – письмове звернення з проханням про визнання за собою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга – звернення з вимогою паро поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об»єднань громадян, посадових осіб.

Статтею 5 Закону України «Про звернення громадян» встановлено вимоги щодо складення звернень громадян незалежно від їхньої форми.

Письмові звернення громадян мають містити:

- прізвище, ім»я, по батькові;

- місце проживання;

- суть порушеного питання (прохання чи вимоги);

- підпис заявника (заявників);

- дату.

Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі до журналу, де фіксується його зміст) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства (тобто у представника є довіреність). Звернення може бути як індивідуальним, так і колективним.

Письмові звернення, що не містять даних про прізвище, ім»я, по батькові й місце проживання автора, а також подані в інтересах інших осіб за відсутності відповідних повноважень, що підлягають оформленню у встановленому законом порядку, відповідно до ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», розгляду не підлягають та повертаються за рішенням керівника заявникові з відповідними роз»ясненнями не пізніш як через 10 днів від дня його надходження.

Суд не відмовляє в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Громадяни мають право надавати звернення українською чи іншою мовою, прийнятною для сторін.

Рішення щодо звернень громадян та відповіді на них оформлюються відповідно до вимог законодавства про мови. Такі рішення та відповіді можуть бути викладені в перекладі мовою спілкування заявника.

Не допускається розголошення одержаних зі звернень відомостей про особисте життя громадян без їхньої згоди чи відомостей, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом, та іншої інформації, якщо це ущемлює права і законні інтереси громадян. Не допускається з»ясування даних про особу громадянина, які не стосуються звернення. На прохання громадянина, висловлене в усній формі або зазначене в тексті звернення, не підлягає розголошенню його прізвище, місце проживання та роботи. Ця заборона не поширюється на випадки повідомлення інформації, що міститься у зверненні, особам, які мають відношення до вирішення справи.

Звернення, крім тих, що підлягають розгляду, установленому кримінально- процесуальним, цивільно-процесуальним законодавством, підлягають розгляду в місячний термін, а ті, котрі не потребують додаткового вивчення і перевірки,- не пізніше 15 днів від дня надходження. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник суду або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. Але загальний термін вирішення питань , порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів. При цьому термін розгляду пропозицій, заяв і скарг відлічується з дня, наступного за днем, з якого починається термін (таким днем є день надходження та реєстрації їх у суді),по день направлення заявнику відповіді на його звернення. Якщо останній день терміну розгляду звернення випадає на вихідний або святковий неробочий день, то останнім днем терміну вважається перший після нього неробочий день.

Не підлягають розгляду:

- повторні звернення від того ж громадянина одним і тим самим органом з того самого питання, якщо перше звернення розглянуте по суті;

- у випадку, якщо звернення не має необхідних даних для ухвалення обґрунтованого рішення. Таке звернення в п»ятиденний термін повертається з відповідними роз»ясненнями заявнику;

- звернення, термін розгляду яких передбачено ст.17 Закону України «Про звернення громадян»;

- звернення осіб, визнаних судом недієздатними;

- звернення, яке надійшло поштою, в якому поставлено питання, що не відноситься до компетенції місцевого суду.

Керівник апарату суду Бейкун С.Б.